Джордан, ЛеБрон, а тепер і Йокич - головні колекціонери MVP в історії НБА
Премія Найцінніший гравець (MVP) - це щорічна нагорода Національної баскетбольної асоціації (НБА), яка вручається з сезону-1955/56 найкращому гравцю регулярного сезону.
Починаючи з сезону-2022/23, нагорода називається як Трофей Майкла Джордана, на честь п'ятиразового володаря трофея, якого більшість вважає найкращим гравцем в історії ліги.
До сезону-1979/80 MVP вибирався голосуванням гравців НБА. Починаючи з сезону-1980/81, нагорода визначається групою спортивних оглядачів та телеведучих з усієї території США та Канади.
У минулому регулярному сезоні за звання MVP боролися Нікола Йокич (Денвер), Шай Гілджес-Александер (Оклахома) та Лука Дончич (Даллас). І хоча суперники були сильні, "Джокер" втретє у своїй кар'єрі став найціннішим гравцем сезону.
Таким чином, сербський центровий став дев'ятим баскетболістом в історії НБА, який визнавався MVP три або більше разів. З цієї нагоди ISPORT вирішив згадати всю видатну дев'ятку майстрів своєї справи.
Карім Абдул-Джаббар
Кількість нагород: 6
Роки перемог: 1971, 1972, 1974 (усі - Мілуокі Бакс); 1976, 1977, 1980 (усі - Лос-Анджелес Лейкерс).
Список відкриває людина, яка до недавнього часу уособлювала одну з головних якостей, необхідних для завоювання нагороди - результативність.
Сімдесяті роки минулого століття пройшли під прапором величі Фердінанда Льюїса Алсіндора, який згодом став Карімом Абдул-Джаббаром. один з найбільш знакових гравців в історії НБА визнавався найціннішим за підсумками регулярного сезону рекордні шість разів.
Свою першу нагороду Абдул-Джаббар виборов за підсумками сезону-1970/71. У тому ж сезоні Мілуокі виграв своє перше і на наступні 50 років єдине чемпіонство, поки Янніс Адетокумбо не привів "оленів" до другого тріумфу в історії франшизи.
На думку деяких гравців та тренерів минулого, саме Абдул-Джаббар має вважатися найвеличнішим баскетболістом в історії НБА. За свою 20-річну кар'єру він виступав лише за Мілуокі та Лейкерс, у складі яких по три рази ставав MVP. Причому Карім жодного разу не вигравав нагороду три роки поспіль.
Білл Расселл
Кількість нагород: 5
Роки перемог: 1958, 1961, 1962, 1963, 1965 (усі - Бостон Селтікс)
Білл Рассел був тією людиною, без якої складно було б уявити не лише Бостон Селтікс, а й саму НБА.
Без применшення легендарний гравець і тренер зробив свій внесок в історію спорту. За 13-річну кар'єру він 11 разів ставав чемпіоном НБА, 12 разів їздив на Матч усіх зірок і п'ять разів перемагав у голосуванні за найціннішого гравця.
Його суперництво з Вілтом Чемберленом не дарма вважається одним із найважливіших в історії ліги: у період з 1958 по 1968 рік на двох вони забрали 9 з 11 MVP - лише Боб Петтіт (1959) та Оскар Робертсон (1964) по разу переривали їхню гегемонію.
Вплив Расселла на НБА важко переоцінити. Тому не дивно, що після його смерті 2022 року ліга вирішила вивести з обігу шостий номер, під яким виступав легендарний "кельт".
Майкл Джордан
Кількість нагород: 5
Роки перемог: 1988, 1991, 1992, 1996, 1998 (усі - Чикаго Буллз)
У цьому списку не міг не з'явитися один із найвеличніших, якщо не найвеличніший гравець в історії НБА - Майкл Джордан. "Його Повітряність" цілих п'ять разів ставав найціннішим гравцем ліги.
Хто знає, якби Ем Джей не пішов з баскетболу на два сезони через вбивство батька в 1993 році і втрату інтересу до спорту, може він не тільки наздогнав би Каріма Абдул-Джаббара за кількістю нагород, а й став найтитулованішим гравцем у цій категорії.
Але й без цього йому добре живеться. Чотири із п'яти нагород він виграв у сезон, коли Чикаго Буллз ставали чемпіонами НБА. І лише нагорода 1988 року виділяється із цього списку. Тоді ще 25-річний Майкл, котрий не знав смаку Фінала, отримав своє перше визнання.
ЛеБрон Джеймс
Кількість нагород: 4
Роки перемог: 2009, 2010 (обидві - Клівленд Кавальєрс); 2012, 2013 (обидві - Маямі Хіт)
Говорячи про Майкла Джордана, неможливо автоматично не згадати про ЛеБрона Джеймса. І як співпало, що він теж опинився в цьому списку. Хоча було б дивно його тут не побачити.
Перші дві нагороди "Король" забрав ще за часів свого першого заходу до Клівленду, який він щосили намагався зробити чемпіоном.
Не зумівши нічого з цим вдіяти, ЛеБрон поїхав до Флориди до Двейна Вейда, який уже був на той момент чемпіоном НБА і MVP Фінальної серії 2006 року, і Кріса Боша, сформувавши тим самим зіркове тріо.
Вейд дозволив Джеймсу стати першою скрипкою в його команді, адже так було необхідно, та й інакше в них нічого не вийшло б.
А вийшло все досить добре: Хіт ще двічі взяли Кубок Ларрі О'Браєна, а ЛеБрон до того ж узяв два MVP регулярки. До речі, нагорода 2013 року досі залишається, та й, напевно, вже залишиться останньою в кар'єрі великого баскетболіста. Хоча він мав усі шанси взяти п'ятий трофей.
Вілт Чемберлен
Кількість нагород: 4
Роки перемог: 1960 (Філадельфія Ворріорз, нині Голден Стейт Ворріорз); 1996, 1967, 1968 (усі - Філадельфія Севенті Сіксерс)
Не менш знаковим для НБА, ніж Білл Расселл, був його багаторічний суперник на майданчику та друг за його межами Вілт Чемберлен.
На відміну від Расселла, Чемберлен взяв лише чотири MVP, та й чемпіонство він зачепив лише двічі. Але це не завадило йому стати іконою баскетболу.
Як і Расселл, після завершення кар'єри гравця він спробував себе в ролі тренера. Хоча цьому сприяв скандал із контрактними зобов'язаннями перед Лейкерс.
Але як і під час ігрової кар'єри, там він був менш успішним щодо командних результатів. Потренувавши команду Сан-Дієго Конкістадорс з АБА (конкурент НБА) один сезон (та й тренерством це складно назвати, більшість обов'язків виконував його помічник), Вілт зрозумів, що це не його і завершив кар'єру як гравця, так і тренера.
Мозес Мелоун
Кількість нагород: 3
Роки перемог: 1979, 1982 (обидві - Х'юстон Рокетс); 1983 (Філадельфія Севенті Сіксерс)
Мозес Мелоун був одним із тих баскетболістів, які встигли пограти і в АБА, і в НБА. А на момент завершення кар'єри він був останнім гравцем, який брав участь у матчах АБА до того, як у 1976 році вона припинила своє існування у зв'язку зі злиттям з НБА.
Усі три свої нагороди Мозес забрав на початку своєї кар'єри у НБА, тоді ж він єдиний раз виграв чемпіонську "гайку". Саме наприкінці 70-х – на початку 80-х Мелоун вийшов у свій прайм, виступаючи за Х'юстон Рокетс.
Але чемпіонство він виграв відразу після переходу до Філадельфії в сезоні-1982/83. При цьому результативність, яку він демонстрував у Х'юстоні, було втрачено. Надалі він ніколи не набирав більше 24,6 очка в середньому за матч (в останній рік з Рокетс він показував найкращі по кар'єрі 31,1 очка).
Після Філадельфії він заглянув до Вашингтона, Атланти, Мілуокі, на рік повернувся до Філадельфії, а кар'єру завершив у Сан-Антоніо. Однак ні MVP, ні чемпіонство йому більше не підкорилося.
Ларрі Берд
Кількість нагород: 3
Роки перемог: 1984, 1985, 1986 (усі - Бостон Селтікс)
Якщо у 60-х роках усі стежили за протистоянням Білла Расселла та Вілта Чемберлена, то у 80-х увагу вболівальників на себе забрала дуель Ларрі Берда та Меджика Джонсона.
Примітно, що їхнє протистояння почалося ще у студентські роки. Індіана Стейт, за яку виступав Берд, пройшла без поразок сезон-1978/79. Однак у матчі за чемпіонство команда зазнала своєї першої і єдиної поразки від Мічіган Стейт, в якій виблискував Меджик.
Суперництво перенеслося до НБА: Бостон проти Лейкерс, Берд проти Джонсона. У командному плані переміг Меджик, в індивідуальному в них паритет.
Натомість на відміну від свого опонента, Ларрі взяв усі свої нагороди найціннішого за три роки поспіль. І у двох випадках із трьох Берд ще й привів Бостон до чемпіонства.
Поряд з Расселлом Берд вважається одним із найвеличніших в історії як Селтікс, так і всього баскетболу. Він є єдиною людиною в історії НБА, яка вигравала нагороди кращого новачка, MVP регулярного сезону, Фіналу та Матчу всіх зірок, тренера року та генерального менеджера року.
Меджик Джонсон
Кількість нагород: 3
Роки перемог: 1987, 1989, 1990 (усі - Лос-Анджелес Лейкерс)
Кумедно, як сегмент про Берда продовжився Джонсоном. Ось настільки їх кар'єри та долі пов'язані, що практично у всьому вони нероздільні.
Незважаючи на ідентичні характеристики (206 см зріст, 100 кг вага), позиції вони займали різні: поки Берд виблискував в якості форварда і відрізнявся прекрасним кидком, Джонсон феєрив на позиції захисника, більше займаючись диригуванням атак "озерників".
Як і Берд, Джонсон дев'ять разів потрапляв до першої символічної збірної. Але при цьому він також чотири рази ставав найкращим асистентом ліги і двічі - найкращим за перехопленнями. В історії ліги було багато видатних розігруючих, але практично всі найвеличнішим вважають саме Меджика.
Свою першу нагороду MVP Ірвін (справжнє ім'я Меджика) взяв у 1987 році. Того ж року Лейкерс стали чемпіонами – для Джонсона це був уже четвертий титул. Свій п'ятий і останній він завоює через рік. А ось звання найціннішого він отримає ще двічі. Але на цьому справді важливі нагороди для нього закінчаться.
Нікола Йокич
Кількість нагород: 3
Роки перемог: 2021, 2022, 2024 (усі - Денвер Наггетс)
Найсвіжіший приклад того, як гравець своєю не найвидатнішою трудовою етикою і неймовірним талантом досягає, як мінімум, індивідуального успіху.
Причому Нікола Йокич міг зробити трипіт по MVP ще торік, але тоді всі ті, хто голосував, вирішили, що Джоел Ембіід був більш гідний цієї нагороди. "Окей", - подумав серб і замість MVP регулярки став чемпіоном НБА та MVP Фіналу. Про такий обмін він навряд чи шкодуватиме.
Цього року ситуація ускладнилася тим, що на його тлі виділявся Шай Гілджес-Александер, який привів Оклахому до першого місця на Заході, де Денвер фінішував другим, поступившись Тандер лише за додатковими показниками. Не варто забувати й про Луку Дончича, який демонстрував феноменальну результативність.
Однак доля розпорядилася так, що "Джокер" все ж таки виграв звання найціннішого втретє. Йокич так само вражає своїм баченням майданчика, якому позаздрять розігруючі. Він має якесь божевільне везіння і він, як і раніше, найкращий гравець своєї команди.
Ось тільки, судячи з усього, Міннесота, на відміну від Лейкерс, все ж таки знайшла спосіб, як його зупинити.
Олексій Погорелов, ISPORT.ua
Слідкувати за новинами та отримувати цікавий спортивний контент можна в нашому Telegram-каналі!
